Тривожність дитини

Дитячі страхи є нормальною реакцією дитини, яка усвідомлює недостатність своїх можливостей. У міру розвитку умінь та навичок одні страхи зникають, а інші з'яв­ляються, бо дитина усвідомлює нові небезпеки. Відсутність страхів не є показником благополуччя. Шкідливими страхами є ті, що обмежують розвиток можливостей дитини (вона не пробує до­сягти того, чого хоче) або підрива­ють її здоров'я — погіршують сон, знижують апетит, псують настрій, виводять із рівноваги. Такі страхи потребують спеціальної уваги бать­ків та психолога.
Чим можуть допомогти батьки

1.  Оскільки «нездорові страхи» характеризуються тим, що діти «бояться боятися», то насампе­ред допоможіть дитині спокійно сприймати сам факт наявнос­ті страхів. Якщо вона вирішить, що боятися — це неприпустимо, погано чи соромно, то уникатиме страшних ситуацій і ніколи не зможе навчитися долати їх.
2.  Не лякайтеся страхів своєї дитини, не намагайтеся відвертати її увагу від спогадів про страшний сон чи страшну фантазію. Якщо ми відганяємо страх — він переслі­дує нас і атакує тоді, коли ми най­менше захищені від нього.
3. Допоможіть своїй дитині зустрітись з її страхом у безпечній атмосфері: коли Ви поруч, коли вона почувається спроможною протистояти страху. Нехай вона розповість чи намалює Вам те, щоїї лякає, і отримає від Вас розумін­ня й підтримку.
4. Необхідно, щоб дитина зро­зуміла, що боятися не соромно, що всі (і Ви також) чогось боялися, не­хай вона повірить у те, що теж зможе опанувати свій страх.
5. Нехай Вас не бентежать не­вдалі спроби вашої дитини подола­ти свій страх. Хваліть її за незначні досягнення, відзначайте найменший прогрес: „Страх став трохи меншим, ти його поступово подолаєш».