Самостійне складання казки на тему та за планом вихователя
Для дітей старшої групи
МеТа. Вчити дітей складати самостійно казки на тему за планом вихователя. Збагачувати словник приказками (зачин) та кінцівками, образними виразами, Вчити дітей використовувати в реченні порівняння, слова «наче», «немов», «мов».
Обладнання. Зачини та кінцівки до казок, загадки про звірів героїв казки, іграшкові звірі.
Хід заняття
— Діти, які казки ви знаєте? Як починаються казки? Якими словами закінчуються?
- «Усяке в світі буває, про всяке й казка розповідає».
- «Чи правда, чи неправда, було, чи не було, в казці мовиться...»
- «Одне око у Оленки спить, друге дивиться, одне вухо — спить, друге — слухає».
- «Це тільки приказка, казку слухай далі».
- «Вони жили-поживали, та й добра наживали».
• • «Тут і казці кінець, а хто слухав молодець».
• «І я там був, мед пив, по бороді текло, а до рота не попадало».
— Діти до нас сьогодні прийшов незвичайний гість... Ану здогадайтеся, хто це?
Грізний погляд, буйна грива. Дужий, спритний, гордівливий. Заричить — усяк змовкає. Бо він цар, це кожен знає. (Лев)
— До нас прийшов Лев, а ще його називають.,. (Цар звірів)
(Іграшковий лев, що вдягається на руку).
Лев. Доброго ранку, діти!
Я прийшов до вас із далеких країв. Чув я, що у вашому садку є добрі діти. Чи це правда? У мене велика біда, чи хочете мені допомогти? А чи бЯІете чемними та уважними?
Я жив у гарному чарівному лісі. Усі звірі в нас дружили, а я в них був царем. Ми жили дружно, одні одним допомагали, завжди були веселі та щасливі.
Але одного дня сталася біда. До нашого лісу зайшла зла відьма. Вона зачарувала ліс та усіх звірів. А мене прогнала з лісу. І тепер я ходжу по світі та шикаю, хто б мені допоміг зняти чари злої фціми та повернутися додому. Діти, чи ви б хотіли мені допомогти? То ви готові?
Діти, я розповім вам, як можна зняти закляття злої відьми. Вам потрібно самим скласти казку. Назва цієї казки — «Як звірі товаришували». Щоб знати, про яких звірів йдеться у казці, вам потрібно відгадати -загадки.
Довгі вуха, куций хвіст,
Невеликий сам на зріст.
(Заєць)
В темнім лісі проживає,
Довгий хвіст пухнастий має.
їй на місці не сидиться.
А зовуть її... (лисиця).
Влітку любить полювати, А узимку в лігві спати. Як зачує, він весну, Прокидається від сну.
(Ведмідь)
Дуже довгі ноги маю, Ледве їх переставляю. Сам високий я на зріст. Замість носа в мене хвіст.
(Слон) — Героїв казки ми вже маємо, назва казки — «Як звірі товаришували».
Діти, а тепер подумайте, як ми почнемо нашу казку?
План казки
- Хто зі звірів дружив між собою?
- Який новий звір з'явився у лісі?
3. Як друзі ставилися до дивного звіра?
4. Яка біда сталася в лісі?
- Що зробив слон?
- Як звірі потоваришували?
- Як закінчується казка? (Діти з допомогою вихователя
складають казку).
Не за горами, не за борами був собі чарівний ліс. І жили в тому лісі різні звірі. Але з них лише троє були справжніми друзями — це заєць, лисиця та ведмідь. Вони були великими друзями, всюди ходили разом. Вони були дуже кумедними, і все їм було цікаво.
Одного разу друзі побачили у своєму лісі чужого великого звіра. Він здавався всім кумедним і смішним. Сам він був величезний, мов гора, вуха у нього наче два величезні крила, а ніс довгий немов труба. Ніхто з ним не хотів знатися. Всі з нього насміхалися.
Одного дня сталася біда. У лісі почалася пожежа. Усі звірі почали утікати. Бідолашні мусили залишати свої
домівки. Лише слон не тікав. Він немов ожив, бо чимдуж побіг до річки опустив свій хобот у воду та й почав її набирати. Потім швиденько, наче швидкий скакун, побіг до вогню. І так бігав то до води, то до вогню. Це побачили зайчик, лисиця та ведмідь. Вони дуже здивувались, побачивши дивного- звіра, який, мов пожежний, гасить вогонь. А за кілька хвилин й собі побігли за відрами та давай носити воду й гасити вогонь. Ось так звірі дружно загасили вогонь та врятували ліс і звіряток. Усі були втомлені, але щасливі.
Лисичка підійшла до слона та й запитала, хто він і звідки. Слон відповів їм, що він із далеких країв. Мисливці вбили його родину, лише йому одному вдалося врятуватися. Йому довелося тікати, і він забрів до їхнього лісу та й тут оселився. Тільки, каже слон: «Мені дуже сумно, бо не маю тут жодного друга. Ніхто не хоче зі мною дружити». А лисичка каже йому: «Ми хочемо з тобою дружити і щоб ти був нашим другом».
З того часу вони дійсно стали друзями, і вже їх четверо гралося, танцювало, ходило на прогулянки та на полювання.
Тут і казці кінець, хто трудився молодець!
Лев (звертається до дітей). Діти, дуже дякую. Гарна вийшла у вас казка. А головне, ви зняли чари злої відьми. Чари зникли, і я можу повернутися додому. Дуже дякую вам, діти. Я розповім про вас усім нашим звірятам. Приїжджайте до нас у гості. До побачення.
(За бажанням — інсценування казки за участю дітей).
Підсумок заняття.
|
Кольорові загадки |
Кульбаба
Стала на поляні В жовтім сарафані. Підросте — всміхнеться, До вітрів вбереться В платтячко біленьке, Пишне та легеньке.
Ялинка
І маленькі, і старенькі Влітку, взимку, навесні Всюди вдягнені гарненько У зелені сукні всі.
Лимон
Я — кислий, був зеленим, Дозрів — і пожовтів. Із теплої країни До чаю прилетів! Хоч кислий я, малята,
Червоний
їсти смачно влітку вишні, Бо рум'янці в неї пишні. Дуже з вигляду гарненька, Має колір ...
(червоненький).
Зелений
Маленький ялинка Вдягнена гарненько, І влітку, і взимку Завжди ...
(зелененька).
Синій
Фарбу не шкодую цю, Що малюю, розкажу. Льон, волошку і дзвіночок, Небо, море і струмочок. Колір цей в краплині, Бо зоветься ...
(синій).
Жовтий
Випустило сонце промінець ласкавий,
Він такий гарненький, бо ...
(жовто-золотавий).
Білий
Ромашка маленька,
Квіточка гарненька.
Ніжна зелененька,
Серединка жовтенька,
Пелюстки світленькі Тому що ...
(біленькі).
Чорний
Пташка грак одягнув фрак. Сам він дуже чемний, Полюбляє колір темний, Мужній і хоробрий Носить колір ...
(чорний).
Дапеко-далеко між небом та землею було чарівне місто. Веселки, де жили незвичайні жителі — кольорові фарби, дружили між собою і допомагали один одному. І тому в цьому місці завжди було гарно та весело. Кожна фарба жила в своїй квартирці батоповерховому будиночку і мала
назву. На першому поверсі жила фіолетового кольору, і тому все що знаходилося в квартирі, було фіолетового кольору.
На другому поверсі будиночку жила фарба, вона була спокійна і дуже любила все, що мало синій колір.
На третьому поверсі жила блакитна фарба, вона була веселою та легкою, небо та хмаринки і дуже любила гратися.
На четвертому поверсі жила найулюбленіша фарба — зелена, вона була свіжою, як весна, і приємною для ока, як літні листочки та травичка. .
На п'ятому поверсі проживала найтепліша фарба — жовта, вона посміхалася і виблискувала, як сонечко.
На шостому поверсі жила помаранчева фарба, яка дуже полюбляла апельсини та мандарини, тому що вони мали же колір.
На сьомому і останньому поверсі кивала сама тепла фарба, яка зігрівала
своїм теплом весь будинок — це була червона фарба. Одного разу чарівник художник вирішив: змінити все навкруги. Він поміняв кольори в квартирках фарб і тихенько спостерігав за тим, що відбудеться.
До червоної фарби поселив жовту і вони з'єдналися, то вийшов оранжевий відтінок. Художнику дуже сподобалося і він вирішив спробувати переселити червону фарбу донизу, де жила синя фарба, а та змінилася на фіолетову. Далі художник переселив синю фарбу до жовтої і отримав зелений колір. Так художник експериментував дуже довго і йому це подобалося. Але змінилося від чарування веселе кольорове містечко, тому що будинок веселки змінював свій порядок кольорів, а фарби образилися і позакривалися в коробочках, щоб художник не зміг їх дістати. І тому веселка перестала з'являтися на небі.
Дуже засумувало все навкруги: і пташки, і звірята, і рослини, і навіть люди, які проживали на землі. Вони відіслали до чарівного містечка посланця — хлопчика Пензлика, щоб він повернув веселку на небо і щоб було весело навкруги.
Пензлик попросив художника не чаклувати і не змінювати квартирки фарб, а за це подарував йому мольберт та альбом для малювання і коробочку, де були акварельні фарби. Художник повернув в будиночок кольори так, щоб вони знову проживали там, де їм подобалося, і пообіцяв більше не змінювати їх порядок, а малювати розпочав в альбомі. Фарби знову зажили весело і дружно в. своїх квартирках і більше не змінювалися. А хлопчик Пензлик повернувся до людей і в ту ж мить з'явилася на небі кольорова ВЕСЕЛКА. Він навчив всіх малювати фарбами і пообіцяв, що ніколи більше веселка не зникне і не змінить свої кольори.
-
